Співбесіда з психологом.
Після закінчення Внз з червоним дипломом, я наївно сподівалася, що з працевлаштуванням у мене не буде ніяких проблем. Мій вибір зупинився на одній з великих компаній. Заповнивши у фойє офісу анкету, я була запрошена на співбесіду до психолога.
Психологом виявилася симпатична струнка дівчина моїх років. Передану їй до рук анкету, вона відразу ж відклала в сторону. І тут же в моїх руках опинився листок з безглуздими і каверзними питаннями. У невеликих за розміром квадратиках я повинна була поставити знаки + або-, що означало так чи ні.
Деякі з питань ввели мене в ступор. Наприклад, один з них був такий: «Якщо ваш начальник не правий, ви будете відстоювати свою позицію? »
Після того, як я відповіла на всі письмові запитання, психолог приступив до усних завдань.
– Які ваші сильні сторони? – запитала вона.
Трохи подумавши, відповідаю:
– Цілеспрямованість.
– Поясніть, – вимагає дівчина.
– Я поставила перед собою мету закінчити університет з червоним дипломом і домоглася цього, – пояснюю я.
– От цього не треба було говорити, – робить мені психолог зауваження, – ви ж бачили, як я відсунула вашу анкету, не бажаючи бути в залежності від тих даних, які ви вказали.
– Вибачте, я цього не знала, – кажу я.
– Ну, от бачите, ви виявляється ще й неуважна.
Після її слів я починаю заводитися.
– Неуважність – це не моя риса, стверджую я,- інакше мені про це сказали б і в школі, і в університеті.
– Так ви ще й не витримана, не вмієте промовчати там, де варто було б промовчати, – робить мені вона чергове зауваження, – адже від мого рішення залежить, чи приймуть вас в нашу компанію чи ні.
– Значить, вам не потрібні грамотні фахівці, – я роблю висновок.
– От знову ви хизуєтеся червоним дипломом, а це говорить про відсутність скромності.
Чим далі триває наша розмова, тим більше я виходжу з себе. Врешті-решт, не витримавши, я заявляю, що на вашої компанії світ клином не зійшовся.
– Думаю, що в іншому місці я потраплю на співбесіду до більш досвідченому фахівцю, – кажу я своє рішення.
Після цих слів я піднімаюся з місця.
– Стривайте, я ще не закінчила з вами, – пробує зупинити мене дівчина.
– Не варто обтяжувати себе, – кажу я їй, – якщо у вашої компанії часто-густо ось такі фахівця, то така компанія мені явно не підходить.
– З таким характером, – кричить вона мені навздогін, – ви ніде довго не протримаєтесь.
На наступний ранок я вирушила в іншу компанію, де співбесіду тривало не більше десяти хвилин. Ніяких каверзних запитань і підступом не було. Через тиждень після проходження медичної комісії я вийшла на роботу.
Минуло три роки, і за цей час мені вдалося піднятися до посади начальника відділу персоналу. Жодних психологів у штаті у нас не було. Співбесіда з охочими влаштуватися до нас на роботу зазвичай проводила я сама.
І ось одного разу відкриваються двері і лунає боязкий голос.
– До вас можна?
– Якщо на співбесіду, – відповідаю я, – то проходьте.
А в наступну секунду до мене доходить, що переді мною стоїть та сама дівчина-психолог, яка завалила мене на співбесіду. Беру в руки її диплом і трудову книжку. Судячи з оцінок у дипломі, в університеті вчилася посередньо, а судячи з запису у трудовій книжці, звільнилася з останнього місця роботи за власним бажанням.
Не мудруючи, ставлю їй питання.
– Чи ви Будете сперечатися з вашим начальником, якщо він неправий? Або промовчіть?
– Промовчу, – відповідає вона.
– Тоді ви нам не підходите, ви безпринципний людина, – заявляю я.
– А якби я сказала, що буду доводити свою правоту? – запитує вона мене.
– Тоді б ви точно не підійшли до нас, – адже в цьому випадку ви скандалістка.
Уважно вдивляючись мені в очі, вона раптом вимовляє.
– Я згадала, ви не пройшли у мене співбесіду, значить це помста.
– Ну, що ви, – кажу я їй, опускатися до помсти – це занадто низько, вважайте, що вас спіткало відплата. Хоча, це можна розцінити, як повернення бумеранга, який ви коли-то запустили.
Коли вона попрямувала до дверей, мені раптом стало шкода її
– Стривайте, – промовила я, – нам дійсно у відділ персоналу потрібен працівник. Але тільки до співбесід я вас не допущу. Згодні працювати з оформленням документів?
– Спасибі, я згодна, – почула я у відповідь.
Прошу вас підписатися на мій канал.